Духовний пошук

​

​

​

8 вересня 2011 року у хатньому храмі Новомучеників та Сповідників Російських в Москві відбулася хіротонія епископа Переяславського та Богуславського Володимира (Вільде). Хіротонію здійснювали митрополит П’ятигорський та Південно-Російський Киріак (Темерциді) та митрополит Тверський та Бежеський Агапіт (Зімаєв). Це сталося напередодні річниці мученичеської кончини Святого Праведного протоієрея Олександра Меня (+9 вересня 1990), відомого місіонера та богослова, що відроджував віру Христову у душах людей, що населяли агонізуючу атеїстичну Радянську імперію.  Сам владика Кіріак, голова Синоду Автономної Південно-Російської митрополії, був духовним чадом отця Олександра Меня і називає його «апостолом XX-го століття», дуже шануючи його пам’ять та духовні твори і проповіді.
Владика Володимир Вільде з юності відчував покликання до служіння Творцю. У останньому класі середньої школи навернувся до Православної віри, з 1998 регулярно відвідував Богослужіння, беручи участь у Церковних Таїнствах. Певним взірцем та прикладом для молодого Володимира були відомості про життя та мученицьку смерть його прадіда, священника УАПЦ отця Мусія (Строгана). У 1921 році отець Мусій був регентом у Соборі Святої Софії у Києві. Він був вихованцем Київської Духовної Семінарії. Його висвятили на священника за благословенням митрополита Василя (Липківського). Приход отець Мусій отримав у селі Мазинки, що біля стародавнього Переяслава. Він мав чудовий музикальний слух, тож хор підбирав серед місцевих селян, слухаючи по вечорам як люди співали на дворі та віднаходячи необхідні голоси для хорової симфонії. Хор так чудово виконував духовні піснеспіви, що на Службу до отця Мусія сходилися люди не тільки з усіх Мазинок, але й з сусідніх сіл. Але у 30-х роках храм був закритий, парафію УАПЦ – розігнано. Але отець Мусій був освітченою людиною і вони з жінкою працювали у місцевого аптекаря у Переяславі, матушка приймала замовлення на пошиття одягу та білизни. Отець Мусій таємно здійснював треби: відспівував, хрестив дітей, вінчав, щоб тільки радянська влада не знала. Але у 1937 році до отця Мусія прийшли НКВД-істи. Вони згадали йому проповідь проти насильницького відчуження землі у людей та закріпачення селян у колгоспах, бо ж отець Мусій казав прихожанам, що то не Боже діло. І була така пропозиція отцю Мусію: або ти пишеш у місцеву газету зрічення, що Бога не має, що ти лиш дурив людей, заробляючи на віруючих гроші, або ж розправа буде швидка. Отець Мусій відмовився, сказав, що він священник, вірує у Господа Бога і не може такого зробити. Того ж року за ним прийшли. У особистих щоденниках знайшли слова німецькою мовою, тож діло зклепали швидко – піп, опора контрреволюції та ще й німецький шпигун… Майже через рік у 1938 прийшла звістка, що Строган Мусій помер у таборі від хвороб, хоча був цілком здоровим та досить молодим чоловіком, якому було тоді трохи за сорок (у справі, яку його доньки знайшли після 1991 року у архівах було написано щось про внутрішні крововиливи та проблеми з травленням…). Дружину стали називати «попадья – дружина ворога народу», дітей – «попята – діти ворога народу».  Дочку отця Мусія Галину (бабусю владики Володимира) навіть не брали у піонерію, мати її довго не могла знайти роботу…
Тож маючи за приклад такий відданий взірець служіння Богу і ближньому та сповідництва про жертовну віру християн різних віків Володимир відчув поклик до щирого служіння Богу.